Питання домашнього насильства - з`ясовуємо основні аспекти...
Насильство — застосування силових методів, або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір. Тобто, будь-яке застосування сили щодо беззахисних. Найчастіше причинами домашнього насильства називають стрес на роботі; пияцтво; вживання наркотиків; запальний характер; виховна мета; образа.
Причини насильства частково зумовлені біологічними та іншими факторами, які дають підстави говорити про певну схильність деяких людей до агресії, однак частіше за все ці фактори взаємодіють з сімейними, суспільними, культурними та іншими факторами зовнішнього характеру і таким чином створюють ситуацію, в якій виникає насильство. Певна частина суспільства звикла закривати очі на подібне та абсолютно не прагне допомагати чи підтримувати осіб, які систематично страждають від домашнього насильства. Слід зрозуміти, що в сучасному і розвиненому суспільстві толерантність щодо насильства має дорівнювати нулю. Справа двох — це сварка, конфлікт , а домашнє насильство, починаючи з 12.01.2019 р. — це злочин, який саме як злочин і має сприйматися в суспільстві.
Майже половина населення України (44%) страждала від насилля в сім’ї впродовж свого життя, причому 30% з них зазнавали жорстокого поводження в дитячому віці. Що спонукає батьків завдавати шкоду власним дітям? Які дії вважаються насильством? До чого призводить жорстоке поводження з дитиною, та як з ним боротися?
Близько половини тих, хто зазнавав насильства в дитячому віці, стикалися з ним і в дорослому житті.
Жінки частіше стикаються з насильством в сім’ї в дорослому віці, а чоловіки — в дитячому.
Основною причиною різних ситуацій насильства більшість потерпілих називали стан алкогольного сп’яніння. Близько 75% жертв різних видів насильства ні до кого не зверталися по допомогу. Насильство однаково розповсюджене і в багатих, і бідних сім’ях, але його жертви частіше не приносять основний дохід у сім’ю.
Виділяють чотири основні групи наслідків знущання над дитиною:
1. Фізичні — травми, затримки фізичного розвитку (відставання в рості, масі тіла), різні захворювання.
2. Психічні — низька самооцінка, депресія, неконтрольований гнів тощо.
3. Соціальні — труднощі в соціалізації, відсутність міцного зв’язку з дорослими та навичок спілкування з ровесниками, що може стати поштовхом до девіантної поведінки.
4. Сексуальні – почуття провини, сорому, відчуття неповноцінності.
Реакцією дитини на насильство в сім’ї є:
- Відчуття провини (ніби вона відповідальна в насильстві, яке їй доводиться спостерігати), сорому й страху;
- сум та гнів, тому що вона не може змінити те, що відбувається в сім’ї.
Такі переживання обов’язково проявляються згодом в поведінці дитини. Адже саме в сім’ї дитина вчиться взаємодіяти з іншими людьми, долати труднощі й пізнавати життя.
Діти, що були свідками жорстокого поводження в сім’ї, засвоюють:
1. Насильство — це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного (спочатку вони перенесуть цю навичку в дитячий садок, школу, а потім і в свою сім’ю).
2. Негативні форми поведінки в суспільстві — найвпливовіші.
3. Довіряти людям, особливо дорослим, — небезпечно.
4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито.
У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контроль, нехтування дитячими проблемами, один одного, дитина може вирости агресивною або занадто пасивною. Таким дітям важче вчитися, контролювати себе й налагоджувати стосунки з іншими людьми.
